....вчора нарешті купив mp3 колекцію хітів Мадонни...  і ще 2 диска Джеймса Бланта.... і диск Руслани.... 


:))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))

...і тепер, впевнений, що вони разом з Шакіркою і Селеною складуть мені гарну компанію в будь-якій дорозі....



.....куди буде моя наступна поїздка?????

...чомуся, коли все валиться на роботі, коли 22 години на добу вирішуєш проблеми, незважаючи на свята та п'янки, якося не до лірики....

...і кудися поділися мрії, думки, бажання....

але все пройде.... мабуть...

....і чому все сприймаєш так близько до серця????

 ...є в мене друг - Чортік.... гроза тренажерних залів.... Займається скільки себе памятаю пауерліфтінгом, має рельєфне тіло і безтурботну посмішку....

...він вже 4 день нічого не їсть, лиш ходить ниє.... вчергове розійшовся зі своєю дівчиної....
...лікування фліртами (читай сексом з іншими жінками) не допомага.....
...і основна проблема, що з нею він нещасливий (розбігалися вони раз 20), вона його гнобить..... але в ньому прівелеює інстинкт власника - він морально не може змиритися, що вона буде з кимось іншим......
...хоча навряд чи вона йому потрібна....

...отак от буває.....


.....і чому люди такі егоїсти?????? 

....дуже вже хочеться весни.... Теплої, сонячної....

Весни.... коли дівчата скинуть з себе весь зайвий одяг, повдягають найяскравіші сукні (не забуваючи про посмішку) і виходитимуть теплими вечорами гуляти....

...хочеться вже побігати з м'ячем не в запиленому спортзалі, а на стадіоні..... і потім приходити додому грязним, втомленим, але задоволеним..... (та й форму вже потрібно набирати - в кінці квітня стартує черговий футбольний сезон)...

...хочеться вибратися в ліс.... Дюже люблю гуляти лісом на початку травня, коли цвіте конвалія...... а ще шашличок, карти на травичці....

...хочеться романтичного побачення.... на улюбленій лавці, під вишнею, вкритою білим цвітом, споглядаючись за зоряним небом...

...але це все лиш бажання... а поки весь день збираю себе.... бо вчора був футбольчик... до 23-30.... Потім сауна з коньячком.... Кальянчик.... і борщик в Шато о 6-й ранку.....

....і щось я за три години не виспався..... старію мабуть....

....і чому чим більше в тебе бажань, тим менше часу на їх реалізацію???? 

...на календарі 25 лютого.... та ще й понеділок....
...але настрій пречудовий, на вустах посмішка....

...і причина всього цього - сонечко, що по весняному світить...
...гуляти на вулиці в таку погоду - саме задоволення!!!!


...і чому погода так впливає на настрій людей??? 

 ....і ось ми на шляху до Києва....Напівпустий боїнг Аеросвіту піднявся з Індійської землі і несе нас на Неньку Україну!

....ми вже відійшли від нервового шестигодинного кружляння над Делі, розваленого "аеропорту-вокзалу", розляглися кожен на три сидіння і солодко спали.... Ми отримали масу неповторних, незабутніх, неперевершених вражень.... Але кожному понад усе хотілося додому....

....на сторінках цього журналу можна дізнатися багато про цю поїздку....
...але тут так і не дізнаєшся що означає відхайдерабадити, про наші одкровення в останній вечір в Катманду і прогулянку в цей же вечір по нічному місту, про наші фантазії і про те чи збулися вони, про те, як формувалась майбутня "зірка Софіту" і про багато іншого....

Це залишиться між нами....

Але ми щасливі, і впевнені, що ця дорога назад є початком нової дороги вперед!!!

...цікаво, куди нас доля занесе наступного разу???? 

 
....і ось ми в Гоа.... Відпочинок для душі і тіла.... Океан, сонце, пляж, повітря, зірки....
...ще й поселили нас помилково в будинок на пляжі.... Єдиний будинок на весь пляж... Навіть не будинок - вілла.... І весь в нашому розпорядженні.....


 Дам витяг з мого листа, написаного тут, на Гоа.... Сподіваюсь адресат не образиться.... :)

"…безграничний Індійський океан, хвилі якого наспівують незабутні, характерні лиш йому мелодії…

…чистий та широкий пляж, з білим м’якеньким пісочком, який здається оточений лиш з 2-х сторін: водою та пальмами, що еротично (краще ніж в найкасовіших голлівудських фільмах) схилилися над пляжем, час від часу гойдаючи листям в ритм вітру… …Зправа ж і зліва він безкінечно тягнеться в далечінь, аж до самого горизонту…

…непримітна дерев’яна будівля, яка є єдиним захистом від нещадного денного сонця… В цьому місці, яке має гучну назву «PAPILLON sea food restaurant», неперевершено готують червоного окуня та морського лосося (найсмачніше з усіх місць де мені доводилося їх смакувати), смажать камбалу, вугря та акулу, подають креветки величиною з долоню, пропонують гостям скуштувати морські коктейлі, асортимент яких не вміщується на сторінку меню… Тут працює маленький чорненький хлопчина – Деб, який з добрим поглядом, сяючою посмішкою та притаманним лишень йому шармом майже цілодобово, ледь встигаючи, носить ананасові та помаранчеві фреші… за три дні ми встигли з ним подружитися, тому черговий ранок обов’язково розпочинається з історію від Деба та новим фірменим блюдом, яке заставляє задумуватись про прекрасність життя…

Це найкраще місце на узбережжі, щоб спостерігати за заходом сонця, яке швидко, за лічені хвилини ховається за горизонтом, прямо навпроти нас, не відхиляючись ні на градус в сторону… …мабуть це і найкраще місце для зустрічі світанку… але його, в силу курортної специфіки відпочинку, тут, на Гоа, зустріти так і не вдалося… J

…це ідеальне місце для написання мемуарів… тут, сидячи за столиком, смакуючи екзотичні фрукти та слухаючи звуки прибою можна повністю абстрагуватися від дійсності, зануритися в думки й поринути у спогади…"

Що тут скажеш.... Далі - слайди....














Все просто неперевершено!

...чи повернуся я сюди колись писати мемуари????

 ...і ось ми в Індії....  Можливо в мене закінчився словарний запас, можливо вже втомився..... Але варто сказати , що в Індії вразили лише три речі: Храм Лотоса в Делі, Тадж Махал та наш гід Дармендра з водієм Провіном...
....якщо вам будть розповідати про смачні страви, чарівних індусок та місця де можна потусуватися - не вірте.... Можливо десь таке і є, але точно не в Індії..... (що говорити, що навіть наш гід, молодий і перспективний індус сказав, що в свої 28 років не мав жодних сексуальних контактів з індусками - лише з європейками).....

Тому замість того щоб розповідати довгі історіїх обмежусь фоторепортажем:

Центральна площа Делі, де знаходяться всі урядові будівлі


Ворота Індії.  ...косять під Тіумфальну Арку :)


Храм Лотоса в Делі... Побудували з благородною місією - об'єднати всі релігії (всі люди - браття...)


Тадж Махал... Величезна, вражаюча архітектурна споруда... повністю зроблена з білого мармуру....


...а на том берегу.....


...наш паровоз вперед летит....


....журчат ручьи....


....з посмішками по життю....




Друзі Форева



Ні, звичайно, було ще багацько цікавих моментів..... Загублене місто, фортеця в Джайпурі, низька стеля в готелі....Але ми були настільки втомлені, що не придавали цьому великого значення.... 
...Дуже вже хотілося на сонечко.... До водички.... До океану.....

....і чому індусів так багато, а розваг так мало?????

...і ось міні-бусік, керований Чудіком везе нас в нові незвідані далі..... В салоні знову запах рому, дзвін посуду і сміх.... шкода лиш що яблука, придбані ще в Києві, чомусь закінчилися... Сіма остаточно підсів на "..ще так далеко до зими"... й прокрутив її раз 20...

...взагалі - пересування Непальськими дорогами - це особлива історія..... Зважаючи на географічні умови і бідність країни є лише пара трас, які пронизують всю країну... Про їх якість навіть не хочеться говорити - "то яма то канава".... Вузенькі серпантини, які обмежені з однієї сторони височенними скелями, а з іншої - прірвою.... Для того щоб не вилітати в прірву на краю дороги передбачені бетонні плити (але судячи з того, що плити залишилися максимум через одну - можна скласти враження про кількість вилетівших).... Враховуючи те, що за кермом всіх машин були непальці, а всі машини на дорогах старі і убиті - адреналіну додалося чимало.....

...вразили мости, що простягалися над прірвою.... такі собі хай-тек конструкції в Непалі.... :)




...Шлях наш був в Покхару... Кажуть що завдяки своїй унікальності вона в 70-х стала батьківщиною хіппі... Що ж, перевіримо....

....приїхали аж під ніч.... Втомлені, але задоволені що нарешті хоч кудись доїхали.... Споріднення з Чудіком досягло такого рівня, що коли я запитав його : "Ти уйо..уєш назад зараз?" він незадумуючись відповів "Yes, ser!".. :) 

...ми правда ніяк не могли зрозуміти куди ми приїхали і чому.... В такому невизначеному стані ми й полягали спати....

...Задорнов в таких випадках робить паузу.... Варто було б побачити кожного з нас, коли зпросоня ми по черзі підходили до вікна.... Великі очі, широко розкриті роти, хвилинне заступоріння під час якого ніхто з нас не міг вимовити жодного слова окрім бляяяяяяя......
...Останній раз таке ми відчували на Кавказі, в Грузії..... Сказати, що те, що ми побачили - вражаюче, значить не сказати нічого..... Це один з тих моментів в житті, коли краще один раз побачити, ніж сто разів прочитати, чи почути.... Перед нами височіли вкриті снігом Гімалайські вершини, а весь хребет простягався вздовж всієї лінії горизонту.....

Оскільки спали ми довго, добре поснідали і ще довго визначалися на чому можна політати над вершинами - хмари опустилися низько і політ довелося перенести на наступний ранок...
...довго думали чим зайняти день і зупинили вибір на гольфі..... Трясучись впятьох півгодини в "непальській окі" по бездоріжжю,

 ми очкували побачити велике загороджене поле з пожовтілою травою і прапорцями біля лунок..... Але те що ми побачили - вдруге за день дуже сильно вразило нас....

 Ми підїхали до верху каньйону, шириною з півкілометра.... Вертикальні відвісні стіни, глибиною метрів 200, знизу русло річечки, по обидва боки якої розташовані гріни і файервеї.... Просто вражаюче.... Це теж варто побачити.....

...а потім був гольф.... який приніс нам купу задоволення..... Слід зазначити, що хоча всі ми грали перший раз в житті - продемонстрували непоганий рівень..... Всі лунки долали на 1 - 2 удари нище пара.... ...грали дохи не почало темніти і не пішов дощ...










...ранок почався із зустрічі світанку.... ми вийшли на гору (теж напевне святе міце, бо на ній знаходиться Будистська ступа, і сюди ходять на поклоніння)... 
Там ми дочекались незабутніх моментів коли перші промінці виринають із-за гір, ковзаючись по засніженим вершинам, а потім вийшло і саме сонечко....








...не пройшло і години, як вертоліт поніс нас в серце гір.... Летячи по коридорам між засніженими вершинами ми насолоджувались їх величчю... (навіть не знаю що можна написати ще - не придумали ще таких слів....)






...Потім була смачна вечеря, смачний сніданок (варто ще сказати кілька слів про непальську кухню... якщо ви замовляєте все що вам подобається, вам смачно, ви не можете доїсти - а повірте - навіть одну страву неможливо доїсти, і вам приносять рахунок, де на всіх 50 баксів - ви в Непалі)... , і переліт на Катманду..... 

В літаку ми зустріли по-справжньому симпатичну непалку.... Стюардесса Ану... Вона навіть могла реально конкурувати з Темпокалі.... Вміння робити трояндочку з серветки допомогло Андрію познайомитися з нею.... Жалкували лиш, що тоді він ще не вмів робити гладіолуса..... а то б....

...чи обов'язково бути хіппі, щоб сповна насолодитися величчю природи????? 

  ...маленький бусик, керований маленьким непальцем, якого ми називали просто і звучно - Чудік, віз нас в незвідані далі по маленьким дорогам цієї маленької країни....

....маленький чорненький прикольчик, розриваючись доносить наспіви Шакіри, в салоні стоїть стійкий запах Рому та чути дзвін пластикових стаканчиків... Баунті та тумблерони разом з яблуками виконують роль закуски... Панує чудовий настій, лунають розмови про життя, в атмосфері витає передчуття пригод...




Через 6 годин нас просять пересісти в джип, який перевозить нас через річку, степ і завозить в лісисто-травяну місцевість, що нагадує джунглі... Це місце і називається Королівський Національний парк Чітван.... 

...лиш після останніх демократичних переворотів слово Королівський довелося скрізь позамазувати.... Взагалі воєнно-революційні події останніх років негативно вплинули на туристичний потенціал Непалу.... По всій країні стоять сотні великих, пристойно зроблених ресторанчиків з хорошою кухнею, які незалежно від пори року чи часу доби стоять порожні.... Пустують готелі, турфірми чіпляються за кожного клієнта.... Ось і тут ми були єдині туристи, а весь Національний парк - у нашому розпорядженні....



...а потім ми побачили їх.... Вони стояли вдвох, сором'язливо поглядуючи на нас... Вони без сумніву увійшли в трійку найсимпатичніших жінок Непалу, яких ми зустрічали на своєму шляху.... Їх звали Апокалі і Темпокалі....
...і ось ці симпатяшки-слонихи погрузили нас на свої спини і повезли знайомитися з природою... З нами як завше Ром і маленький чорний прикольчик, з якого  лунає Ріанна зі своїм хітом про парасольку.... Нам похеру  по коліна болота і зарослі.... З висоти спини слона ми спостерігаємо за косулями (антилопами, ланями - хто їх розбере), мартишками, що стрибають над головами.... Слухаємо спів птахів і любуємося заходом сонця.... По дорозі назад на дорогу вийшов дикий кабан (лиш ми не змогли зрозуміти - вийшов він по своїй волі чи його "попросили" порадувати туристів)....






...а потім були посиденьки біля вогнища зі спогляданням за зоряним небом, смачна вечеря, гашиш від BJея і преферанс до третьої ночі у супроводі каганців, рому та української музики.....





...Кучеренка вранці ледве зібрали.....

 А BJея він не міг забути ще довго.....


...Поплававши на каное....

....і поспоглядавши крокодилів нам захотілося драйву.... Довелося вмовити "подрайвити" джип по бездоріжжю..... Бідні непальці прозріли.... але враженнь залишилась купа....



Пообідавши під акомпонимент зливи, так і не дочекавшись веселки ми подякували Чітвану і вирушили на пошуки нових вражень....


...цікаво, а можна прокормити слона в домашніх умовах?????
 

....Непал...Таємничий і загадковий... Все що нам було відомо - що столиця Непалу - Катманду, що в Непалі є Гімалаї (найвища гора планети - Еверест теж знаходиться тут) і що населення - непальці... (Доречі - за Конституцією, громадянином Непалу є особа зроблена НеПальцем і НеПалкою :) )




...ми не знали що в Непалі не ловить Київстар - і дякуючи цьому отримали тиждень відпочинку від насущних Українських потреб...

...яскравим сонцем зустрів нас Катманду.... а місцеві представники - маленьким міні-бусіком, намистом з чорнобривців (як приємно було відчувати на шиї квіти дитинства....) та словом НАМАСТЕ.... (останнє "е" вимовляється протяжно), яке є відповідником купи слів, в т.ч і вітання...



  Катманду.... 
...місто з іншої реальності... Враження що ми попали в якийся інший, паралельний світ... маленькі смуглі люди, які постійно великими очима дивилися на нас, європейців, як на інопланетян...



 
Тварини (корови, буйволи, мавпи, собаки, свині і тд.) що гордо, по-хазяйські снують вулицями столиці...


 Будиські храми що стоять в перемішку з індуістськими....

 Катмандинці, які без проблем можуть прямо серед центральної вулиці голитися, мити ноги чи справляти природні потреби....


...місто бруду... занедбані напіврозвалені будинки, вкриті товстим шаром пилу....


 Брудні річечки.... 

Сміття, яке розкидане повсюди (його настільки багато, що іноді складалося враження, що ми потрапили на величезну сміттярку)...



...місто бідності... Де б ви не були, куди б не пішли - за вами завше вибудується черга дітей та жінок з немовлятами, які  з жалісним поглядом та простягнутою рукою проситимуть милостені... Купа людей лежить на тротуарах, в підворотнях, і складається уявлення, що вони й не піднімаються зі своїх місць...


...місто з вузенькими вуличками і безкінечними пробками на них... Як і у більшості азіатських країн - дорожній рух хаотичний, відсутні будь-які правила...

 Але вражає величезна кількість мотоциклів.... Їх десятки, сотні тисяч.... 

Вони повсюди... (таке враження, що в Катманду мотоциклів найбільше в світі на душу населення)... А замість повітря - угарний газ!!! Тому нівіть пішогоди (не говорячи про мотоциклістів і водіїв) не виходять на вулиці без ватно-марлевих пов'язок....

...місто вражень.... Прогулюючись по вечірньому Катманду на підході до річки ми відчули стійкий запах горілої шкіри... Вийшовши на міст, праоруч побачили ряд вогнищ, але так довго й не могли зрозуміти, що відбувається... 

Розуміння прийшло лиш в момент, коли ми побачили як тіло непальця згідно зі звичаями обматують тканиною, кладуть на поміст та підпалюють...

А ще вразила історія про Кумарі... маленьку дівчинку, яких обирають серед тих, в кого ніколи не було крові, і яка до своєї першої крові вважається уособленням богині Таледжу... Вона єдина кому поклоняється король, і хто ставить щороку червону крапочку в нього на лобі, підтверджуючи його повноваження на рік....

Боднатх - величезна буддистська ступа (з намальованими очима будди)..

Ходячи навколо нього і крутячи прикольчики - молитвенні барабани - молишся і загадуєш бажання...


На площі довкола розташовані десятки буддистських храмів...



Місцеві жителі кажуть, що в долині Катманду живе понад 10 мільйонів богів...

Тож нагулявшись містом і повечерявши в ресторанчику "Панорама" (на останньому поверсі висотки, з виглядом на центральну частину міста) - варто сказати що їжа пристойна (акцент на м'ясо в усіх формах) і недорога ми відправились в готель відпочивати....
Лиш спалося не дуже... Довелося з Сімою каратати нічний час за шахівницею...


...і чим займаються всі ці 2 мільйона жителів Катманду???

...ось ми нарешті й дочекалися миті, коли прийшла ПОРА вирушати в чергову подорож...

Незмінна форматна компанія: 

- "людина ХХІ сторіччя" - Андрій 


- Кучерьонко - "з таких малюють картини..." 


- просто кращий друг Сіма 


- Я 

- Боїнг 737 маршрутом "Делі - Київ" 


- Попурі з латиноамериканських наспівів та українських пісень, що безперервно лунає з маленького чорненького прикольчика... 


- Семирічний "Habana Club" та пару кілограм яблук, які допомагали нам скрашувати політ........ 

...посмішки на вустах, іскорки в очах... Ми летимо в країну слонів та камасутри.... Маємо побачити найвищі в світі гори і унікальні памятки 3-х з 4-х найбільших світових релігій...

...що нам подарує ця поїздка????

...як завше почалося все дуже весело... коли одразу після взльоту стюардеса (типово совковий персонаж, років 50, заше чимось незадоволена) у відповідь на нашу репліку, що летимо відпочивати, працювати набридло - відреагувала: "А жити вам не набридло???"
Привіт Аеросвіту!!!
...але політ, завдяки двом пляшкам Рому, Coca-Colі і 4-ом яблукам та приємній стюардесі Оксані Вікторівні (можуть же ж набирати коли хочуть) здався дуже швидким, а посадка мякою.....

...і ось нас вже зустрічає Делі... теплим повтрям і міжнародним аеропортом....



...важко описати що таке міжнародний аеропорт Делі вночі 24 січня 2008 року... я навіть не буду намагатися.... просто пораджу подивитися "Наша Раша" в частині про будівельників.... лиш замість таджиків - індуси... і не двоє, а тисячі.... і постери повсюди - типу терпіть, сволочі, зараз, щоб потім було харашо... :)







...оскільки рейс до Катманди затримали, і чекати потрібно було 6 годин, ми вирішили промайнути до найближчого готелю....
..цікава була картина, як 4 здорових хлопця (а по індусько-непальських мірках - гіганти) разом зі сотньою кілограмів багажу їхали в маленькій Сузуці, порівняно з якою і Ока видалася б Гранд Вітарою.....

...в Редісоні Індуси прозріли... коли 4 Європейці поївши (лиш я так і не звик до цієї їжі) окупували диванчики в холі готелю, обставившись "баулами і вилізши з ногами, почали голосно хропіти.... Але що ж робити... нам треба було набиратися сил... нас чекає Катманду!!!!!!!!!!!!

...і чому ми вибрали саме такий маршрут???

 ....ніколи не думав, що хтось або щось спонукне мене викладати свої думки в інтернеті.....

...але приходить момент, коли виникає бажання поділитися думками, враженнями, відчуттями...
...і тоді, сподіваюсь, на допомогу прийде інтернет.....

То ж дорогу осилить той хто йде!!!!!!

:) 
  
...і як я розбирусь у всьому цьому????